До війни 1941-45 р.р. поінформованість населення нашого району була порівняно низькою. Існували, звичайно, газети, але їх, за свідченням старожилів, було мало і купувати чи виписувати їх міг далеко не кожний, особливо в сільській місцевості. Найбільш розповсюдженими газетами були "Правда", "Известия", "Змичка" /план підписки на цю газету доводився кожній партійній організації в колгоспах/. Місцева газета почала виходити з грудня 1929 р. Купити їх можна було лише в кіоску на вокзалі. Тому великого значення в передвоєнний час набули стіннівки на підприємствах. Найвідоміша з них - стінгазета "Вперед" Панютинського вагоноремонтного заводу. Вона виходила з 1924 р. тричі на тиждень. Докладніше про кількість періодичних видань, на жаль, поки що сказати не можна, бо статистика відсутня. З політичними заходами Радянської влади знайомили ще одним методом. Старі лозівчани згадували, що в тридцяті роки над містом час від часу кружляв літак і скидав сотні папірців-листівок агітаційного характеру.
Перший номер лозівської газети "Життя Лозівщини" вийшов 1 грудня 1929 р. Є свідчення про те, що і до цього в місті випускали газету, проте не збереглося жодного її примірника, і знайти її сліди досі не вдалося. В січні 1931 р. газета отримала назву "За соціалістичне життя". Виходила вона двічі на тиждень, а з 1934 р. - щодня на 4-х сторінках тиражем у 2 тис. екземплярів. В 1937-38 р.р. газета виходила під назвою "Соціалістичне життя", а з травня 1938 р. - "За комуністичне життя". Після звільнення Лозівщини від німецько-фашистських загарбників, уже через кілька місяців газета вийшла під назвою "Правда Лозівщини".
В 1931 р. в Лозовій був збудований радіовузол і почалась радіофікація міста, сел.Панютине, сіл: Домаха, Новоіванівка, Катеринівка, Михайлівка, Смирнівка та інших. Але це тільки у вигляді гучномовців на стовпах. Лише у місті радіоточок було більше.
В січні 1944 р. в Лозовій було встановлено понад 100 радіоточок. В тому ж році місто отримало радіоапаратуру більшої потужності, що дало змогу встановити більше 1000 радіоточок. На вулицях і площах поставили репродуктори. Згодом радіовузли з'явились у Краснопавлівці, Михайлівці Панютиному. В 1952 р. в районі вже нараховувалось 5 тис. радіоточок /з них у селах - півтори тисячі/ і понад тисячу радіоприймачів. Особливо активна робота по радіофікації населених пунктів проводилась у другій половині 50-х -на початку 60-х р.р.
В 1961 р. в районі почала свою роботу редакція місцевого радіомовлення. Спершу вона існувала на громадських засадах, а передачі виходили тільки по суботах. Але вже через 2 роки редколегія радіомовлення налічувала 14 чол., і передачі готувались щодня.
Ера телебачення почалась на Лозівщині у 50-ті роки. В січні 1955 р. в газеті "Правда Лозівщини" з'явилось таке повідомлення: "В червоному кутку 4-ї дистанції зв'язку встановлено телевізор. Тепер працівники в час дозвілля можуть проглядати нові кінофільми, концерти, спектаклі. 27 січня вони проглянули першу телепередачу". Через рік телевізорів було вже 12; 5 з них - у власному користуванні жителів Лозової. В районі перші телевізори з'явились у Краснопавлівці і Кінному. Ця подія на той час видавалась такою надзвичайною, що протягом кількох років кожна купівля телевізора була об'єктом уваги преси. Якість зображення була ще недосконалою, передачі транслювались лише з Харкова.
В 1959 р. в районі почали збирати кошти на будівництво ретрансляційного вузла потужністю 20 квт. В 1961 р. його монтаж було закінчено, і після цього лозівчани вже могли приймати передачі як із Харкова, так і з Москви. В цей час у місті було понад 100 телевізорів, у селах =- трохи більше десятка.
Все більше ставало журналів і газет. В 1945 р. колгоспних газет, бойових листів і так званих "польовок" було понад 150. Невеликі, писані від руки, стандартні макети польовок розповідали про відновлення господарств після війни, про трудові успіхи людей, вказували на недоліки та ганьбили ледарів. Стінгазети випускали к-п ім. 18 партз'їзду /"За нові перемоги"/ з Катеринівки, ім.Чапаєва /"За високий урожай"/ з Артільного, "Червоний шлях" /газета "Комсомолець"/ з Яковлівки та "Країна Рад" /газета "Вперед"/ з Садового. Геми були звичайними для сільського господарства. Пізніше ці стіннівки стали колгоспними багатотиражними газетами.
В 50-ті роки свої газети почали випускати майже всі підприємства, колгоспи і радгоспи, МТС, установи і учбові заклади. їх налічувалось понад 500. Відсутність же такої самодіяльної преси викликала осуд з боку партійного керівництва. Щоб підвищити рівень "самвидаву", при редакції місцевої газети організовувались щомісячні семінари і навчання.
В 1957 р. виходило 5 друкованих газет, з них 4 - в колгоспах. П'ята "багатотиражка" вийшла в 1959 р. в сільськогосподарській артілі ім. Щорса під назвою "Трибуна колгоспника".
Зросла передплата періодичних видань. Для порівняння: в січні 1948 р. люди передплачували 5.744 примірники газет та 1526 журналів, а в 1959 р. - 27 тис. екземплярів газет і журналів.
У 1996 році в районі крім газети "Голос Лозівщини" виходили "Колгоспник" /КСП ім. Ілліча - видається з 1955 р./, "Степовик" /КСП ім. Орджонікідзе - видається з 1956 р./, "Орільська панорама" /орган Орільської селищної ради - видається з березня 1996 року/ "Свердловські вісті" /КСП ім. Свердлова - видається з 1994 року/ працює Лозівська районна радіокомпанія.
