БЕРЕЖНИЙ Микола Іванович народився в Дніпропетровській області в 1909 р. До війни працював зоотехніком. В серпні 1944 р. він особливо відзначився у боях за Сандомирський плацдарм на р. Вісла. На бойовому рахунку його гарматної обслуги вже було багато підбитих танків, коли він здійснив подвиг. У районі села Влосковіце /Польща/ противник кинув у контратаку на полк переважаючі сили піхоти і танків. Обслуга гармати Бережного підбила один важкий танк, коли від артнальоту всі артилеристи були поранені чи вбиті. Біля гармати став сам командир і один прийняв нерівний бій з сімома танками. Під обстрілом ворога він сам підносив до гармати снаряди, заряджав і вів прицільний вогонь. Встиг підбити два танки, а решта повернули назад. Коли в наступ пішла рота автоматників, М. І. Бережний знищив кілька десятків гітлерівців. Вже поранений, він продовжував битись до останнього снаряда. Коли танк роздавив його гармату, він з автомата поливав вогнем ворога. Чудом залишився живим.
БЕРЕЗОВСЬКИЙ Юхим Матвійович народився в 1913 р. в Одеській області. До війни жив і працював в Донбасі. А коли почалася Велика Вітчизняна, став артилеристом. Старший лейтенант Березовський під час подолання водного рубежу через р. Десна швидко організував переправу своєї батареї на правий берег, і там прицільним вогнем сприяв діям стрілкових підрозділів. Коли ж на перепоні до наступу став Дніпро, то і тут сміливий офіцер швидко прийняв рішення: на паромі, зробленому з рибальських човнів, переправив батарею через річку, і, незважаючи на опір і контрнаступ ворога, вистояв, знищивши багато техніки і живої сили.
БІЛОУСОВ Василь Савеліпович народився в 1925 р. в с. Роздори Лозівського району. До мобілізації в діючу армію в 1943 році він працював електрозварником та маляром в евакуації. Йому виповнилось лише 18, коли він став Героєм Радянського Союзу. А заслужив він високу нагороду особистою мужністю при форсуванні Дніпра, коли першим у своєму підрозділі увірвався в бойові порядки ворога і не тільки переміг насідаючих німців, але й зміг захопити у полон трьох офіцерів і доставити їх у штаб.
КАРИЦЬКИЙ Костянтин Діонісійович народився в 1913 році в селищі рудника Жовта Річка /зараз Жовті Води П'ятихатського району Дніпропетровської обл./. Закінчив 7 класів Лозівської залізничної школи № 54. В армії перебував з 1932 року. Коли почалася війна, він очолив партизанський батальйон під Ленінградом, а потім бригаду. В результаті умілих бойових дій бригади в тилу ворога, в сотнях населених пунктів була відновлена Радянська влада, врятовані тисячі -людей від німецької неволі. Тричі Костянтин Діонісійович був поранений і контужений. І від його особистої мужності і умілого командування залежали операції партизан.
МОКРИЙ Микола Микитович народився у 1919 р. в Лозовій. В армії - з 1939 року. Під час війни він був командиром відділення батареї арт. розвідки. Першим з артилеристів у складі передового загону піхоти форсував Дніпро і вів розвідку оборони противника. В бою за плацдарм за його точними вказівками були знищені багато вогневих засобів ворога. Звання Героя Радянського Союзу йому було присвоєне в листопаді 1943 р. На жаль, під час бою 6 квітня 1944 р. в Теребовлянському районі Тернопільської області М. М. Мокрий загинув.
МИКИТЕНКО Василь Лаврентійович народився в 1919 р. в с. Миколаївка Ново-Подянської сільради Лозівського району. До війни був селянином. Василь Лаврентійович відзначився у наступальних боях Радянської Армії як помічник командира стрілецького взводу. Звання Героя Радянського Союзу йому було присвоєне за відмінне виконання бойових завдань, за уміле керівництво взводом і відважні, сміливі дії, в результаті чого взвод з невеликими втратами досягнув успіху в усіх операціях;
МОРГУН Микола Іванович народився в с. Плисове Лозівського району в 1914 році. Працював у селі, а потім в Лозовій. Під час війни став командиром мінометного взводу. Коли в жовтні 1943 року групи десантників-стрілків почали форсувати Дніпро, мінометний взвод т. Моргуна знищував вогневі кулеметні точки так влучно, що не давав гітлерівцям підняти голову. Після форсування річки він уже з відкритих позицій винищував фашистів. За ці винятково успішні бойові дії йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
ПЕРЕВОЗНИЙ Михайло Іванович народився в с. Ново-Мечебилове Лозівського району в 1917 р. Працював у сільському господарстві. Під час війни він - гвардії капітан, начальник штабу 1948 винищувального протитанкового арт. полку. Особисто керував переправою через р. Дніпро під вогнем артилерії і бомбових ударів авіації противника; весь час боїв він знаходився безпосередньо біля гармати, боровся за захоплення і знищення плацдарму від ворога. Був нагороджений зіркого Героя у листопаді 1943 р. Але у 1944 році М. І. Перевозний загинув у бою.
СЕРЕДА Іван Михайлович народився в 1905 р. в с. Велика Писарівка Сумської області. Він працював на шахті, а потім вчився в кавалерійському училищі. Був командиром дивізіону в Батумському прикордонному загоні. Згодом до 1939 р. працював на Панютинському ВРЗ, потім у паровозному депо в м. Лозова. Зустрів війну знов прикордонником. Незважаючи на невпинну навалу фашистів, Іван Михайлович із своїми бійцями утримував кожний метр радянської землі. Під ст. Попільня Житомирської області прикордонники отримали наказ про відступ, а І. М. Середа з групою бійців прикривав їхній вихід з бою. Тут він і загинув, але не відступив, чим дав можливість врятуватися всім. Звання Героя йому було присвоєно в травні 1965 р. посмертно.
СВЯТОШЕНКО Леонід Степанович народився в 1923 р. в с. Шугаївка Лозівського району. На фронті він - з 1943 р., став командиром ескадрильї 948 штурмового авіаполку 308 штурмової авіадивізії. На бойовому рахунку в Леоніда Степановича 120 успішних вильотів на бомбардування і штурм живої сили і техніки ворога. Десятки разів винищувачі ганялися за сміливим екіпажем, а зенітні установки шматували небо. Умілі дії командира щоразу виводили льотчиків з бою переможцями.
УДОВИЧЕНКО Олександр Трохимович - уроженець Запоріжжя. До війни він працював помічником машиніста на залізниці в Лозовій. У Велику Вітчизняну війну став танкістом. Прославився своїм умілим керівництвом батальйоном, сміливими маневрами проти ворога. Навіть в оточенні його батальйон атакував фашистів і діяв так блискуче, що не втратив жодної машини. Своїми діями Олександр Трохимович забезпечив успішне форсування річки Західна Двіна.
ФЕДОРОВ Федір Федорович народився в 1920 р. в Лозовій. В Радянській Армії він з 1937 р. Був заступником командира ескадрильї 629-го винищувального авіаполка 102 винищувальної авіадивізії. На його рахунку 170 бойових вильотів, 39 боїв з літаками противника, причому 13 літаків він збив особисто. Звання Героя отримав у лютому 1943 р.
ЧЕПІГА Юрій Якович народився в Люботині Харківської області в 1918 р., теж льотчик. Штурман. До квітня 1945 р. він здійснив 140 бойових вильотів, збив 3 і спалив 20 ворожих літаків. Десятки разів брав участь у авіарозвідках, під час яких знищив багато танків, автомашин, зеніток ворога. За це він був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
ШЕВЧЕНКО Андрій Іванович, один з наймолодших Лозівських Героїв. Він народився в 1925 р. в с. Михайлівка. До війни встиг попрацювати слюсарем у Луганську. А на фронті став командиром відділення стрілецької роти 1055 стрілецького полку 297 стрілецької дивізії. При форсуванні річки Тиса забезпечив переправу всієї роти. Діяв сміливо і мужньо в усіх боях, в яких брав участь. За це і був відзначений високою урядовою нагородою.
ЯРЕМЧУК Василь Максимович народився в Західній Україні, а в Лозівський район потрапив у якості вчителя. До війни викладав географію в Новоіванівській школі. Коли німецько-фашистські загарбники наблизились до нашого району, він відійшов разом із загоном М. Воронцова у Сумські ліси. Після поранення і лікування у Москві він очолив групу підривників, яка згодом переросла у партизанський загін. На рахунку відважних партизан знищені десятки ворожих ешелонів, автомобілів і мостів.
